Особливості роботи адвоката у корупційних справах, спеціальна конфіскація у справах про корупційні злочини, фінансовий контроль та нові види конфіскації, стандарти ЄС щодо управління арештованими активами – ці та інші питання розглянули на IV Антикорупційному форумі, участь у якому взяла суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва.

Виступаючи в межах першої сесії «Практика антикорупційного правосуддя та особливості судового процесу», Світлана Яковлєва зазначила, що питання протидії корупції і розгляд пов’язаних із нею кримінальних правопорушень викликають значний суспільний інтерес. За її словами, кількість таких справ у судах останнім часом суттєво зросла.

Під час виступу спікерка окреслила тенденції судового розгляду справ про корупційні правопорушення. Вона зауважила, що сторони часто звертаються до ВС із питанням щодо зміни підсудності. Зокрема, захист клопоче про передачу справ із судів загальної юрисдикції до Вищого антикорупційного суду. Така можливість передбачена КПК України, проте Верховний Суд задовольняє клопотання лише за умови дотримання вимог статей 33-1 і 216 КПК України:

• інкриміноване правопорушення належить до категорії корупційних;
• розмір предмета злочину або неправомірної вигоди відповідає межам, визначеним законом;
• суб’єкт злочину підпадає під ознаки, зазначені у ст. 216 КПК України.

По-друге, як зазначила Світлана Яковлєва, зростає кількість заяв захисту про провокацію злочину в корупційних справах. У зв’язку з цим цьогоріч було опубліковано огляд судової практики ККС ВС щодо провокації злочину (https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_provok_zloch.pdf), де чітко розмежовано поняття провокації та допустимих форм контролю за вчиненням правопорушення. Таке відмежування є важливим для оцінки доказів і дотримання балансу між ефективністю протидії корупції та захистом прав людини.

ВС неодноразово наголошував, що суди мають ретельно перевіряти доводи про провокацію, з’ясовуючи, чи не було підбурювання з боку правоохоронних органів. Зокрема, суду необхідно дослідити:

• підстави для початку операції;
• наявність об’єктивної підозри щодо причетності особи до кримінальної діяльності чи її схильності до неї;
• ступінь залученості правоохоронних органів до вчинення злочину.

Водночас ККС ВС, спираючись на практику ЄСПЛ, неодноразово констатував, що версія про провокацію фактично передбачає визнання факту отримання неправомірної вигоди. Твердження про провокацію та одночасне заперечення самої події злочину є взаємовиключними позиціями захисту.

Суддя розглянула і практику ККС ВС щодо корупційних злочинів. Зокрема, йшлося про правові висновки щодо:

• розмежування заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем від його привласнення чи розтрати (постанова ВС від 20 листопада 2025 року у справі № 991/5553/21);
• наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362-2 КК України, а саме потенційної можливості впливу на коло осіб або конкретну особу (постанова ВС від 20 травня 2025 року у справі № 554/7470/16-к).

Доповідачка звернула увагу на правовий висновок об’єднаної палати ККС ВС від 10 лютого 2025 року у справі № 757/11969/18-к щодо визнання службового зловживання за ст. 364 КК України, а саме відсутності умови домовленості чи контактних зв'язків між службовою особою і вигодонабувачем як обов'язкової умови для притягнення до відповідальності за зловживання влади.

Світлана Яковлєва також виокремила важливий висновок ККС ВС щодо застосування ст. 369-2 КК України. Так, у справі № 686/5214/15-к ВС роз’яснив особливості суб’єкта цього злочину. Зокрема, ним може бути будь-яка особа, яка, на переконання того, хто здійснює підкуп, здатна реально вплинути на службову особу, уповноважену на виконання певних дій. Той факт, що особа є службовою, але вирішення конкретного питання не входить до її безпосередніх повноважень, не виключає її відповідальності за статтею про зловживання впливом.

Крім того, спікерка проаналізувала позицію ОП ККС ВС, висловлену в постанові від 12 січня 2026 року у справі № 336/4830/22, щодо дозволу на проведення обшуку. Об’єднана палата дійшла висновку, що розгляд клопотання про обшук відбувається за обов’язковою участю слідчого або прокурора, що вимагає здійснення аудіо- та відеофіксування кримінального провадження під час такого розгляду. Недотримання цієї вимоги при наданні дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими згідно з п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України.

Захід організувала Всеукраїнська громадська організація «Асоціація адвокатів України».

Верховний Суд