У разі якщо покупець за договором купівлі-продажу (поставки) ухиляється від направлення постачальнику заявок на поставку товару, визначеного специфікацією, і товар фактично не був переданий покупцю, вимога постачальника про зобов'язання покупця прийняти такий товар є неефективним способом захисту, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права та не містить реального механізму виконання судового рішення. Ефективним способом захисту прав постачальника в таких правовідносинах є вимога про стягнення вартості товару, який підлягав поставці за погодженими умовами договору.

Такі висновки зробила об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Позивач звернувся до суду з вимогою зобов’язати відповідача прийняти товар за договором поставки, укладеним за результатами відкритих торгів, посилаючись на примусове виконання обов’язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, позов задоволено. Суди констатували, що умови договору покладають на відповідача прямий обов'язок прийняти товар у погодженому обсязі. При цьому відсутність заявок з боку відповідача не звільняє його від виконання цього обов'язку, а право позивача вимагати виконання зобов’язання в натурі підтверджується положеннями ст. 16 ЦК України.

ОП КГС ВС не погодилася із судами попередніх інстанцій і зробила такі висновки.

Матеріали справи свідчать, що зміст порушеного права та мета позову полягали в отриманні оплати за залишок товару, який не був поставлений відповідачу.

Заявлена вимога про зобов'язання прийняти товар є неналежним способом захисту, оскільки не відповідає характеру правовідносин і не має механізму реального виконання. Враховуючи, що позивач не заявляв вимогу про відмову від договору і що товар не був доставлений покупцю, ефективним способом захисту є стягнення вартості товару. Також позивач не позбавлений права на відшкодування збитків, завданих йому невиконанням покупцем договірних зобов’язань, які можуть включати витрати на виготовлення чи придбання товару.

Окрім того, ОП КГС ВС виснувала, що з огляду на положення статей 538, 611, 655, 692 ЦК України в разі порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав, як:

– відмова від договору (в частині невиконаних зобов’язань);

– вимога про стягнення вартості товару;

– вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав унаслідок невиконання покупцем договірних зобов’язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших).

За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень ОП КГС ВС дійшла висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав та інтересів, що стало підставою для відмови у позові.

Постанова ОП КГС ВС від 20 березня 2026 року у справі № 910/8181/24 –  https://reyestr.court.gov.ua/Review/135655102.

Верховний Суд