Із понад ста грамот і подяк колективу волонтерів, які зберігаються в кабінеті голови суду, Олегу Хрипуну найдорожча, каже він, та, що надрукована на звичайному білому листку офісного паперу, без глянцю і яскравих фарб, зате з найщирішими слова вдячності від командування 48-го батальйону 72-ї ОМБр.  Пригадує, що тоді база військових потрапила під обстріл, і сім машин лишилися без скла. Запорожці звернулися по допомогу до своїх давніх друзів із столиці, й ті швидко вирішили  проблему. Усього за  кілька днів скло для автомобілів вже було доставлено бійцям.

У маршрутному листку — легендарна Чорнобаївка

Першу вагому допомогу для українських вояків працівники суду надали в липні 2014 року — зібрали на потреби 14-го окремого мотопіхотного батальйону «Черкаси»  20 тисяч 640 гривень. Ці кошти пішли на придбання броньованого реанімобіля для вивезення поранених з поля бою. До армії волонтерів правників покликали любов до України та почуття обов’язку перед державою і її захисниками. «Хочу, щоб діти гордилися нашою країною, щоб ми не залишили їм у спадок війну», — каже Олег Хрипун.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну в добровольці записався помічник судді Олександр Іванов. Учасник АТО вже 25 лютого був у своєму підрозділі, що відразу вступив у бій з ворогом. Зараз боєць проходить лікування після тяжкого поранення. В ЗСУ служать і самі юристи,  і їхні родичі  — на передовій син судді Кароліни Тарасенко, відомий за позивним «Вітамін», чоловік ще однієї судді Алли Демидової, котрий теж пішов на фронт добровольцем. Серед бійців Тероборони — судді Олександр Гаврилюк і Геннадій Кравчук.
Усі, хто  після початку війни залишився в Києві, добре пам’ятають важкі сірі дні кінця лютого — місто обезлюдніло, мости через Дніпро закрили, вулиці наїжачилися барикадами, подекуди біля них, ховаючись під маскувальними сітками, стояли танки. Частина установ і підприємств, кафе, ресторанів, магазинів і аптек припинила роботу. Безперестанку з боку Ірпеня і Бучі гриміли канонади, а небо над столицею шматували заграви. В ніч з 25-го на 26-те столицю розбудив ближній бій. Заступниця міністра оборони Ганна Маляр у соцмережах тоді писала: «На метро Берестейська 101-ю бригадою знищено колону: 2 легковики, 2 вантажівки з бк, танк. Все спокійно, всіх поклали». Вуличні бої йшли на Шулявці, на Оболоні,  а московські пропагандисти вже рапортували про захоплення української столиці.
Київ не впав, вистояв. «У ті дні моїм першим завданням зранку було зайти в робочий кабінет і сфотографуватися на фоні державного прапора, виставити фото в суддівську групу і написати «Все на місці. Ми працюємо!» —  розповідає Олег Хрипун. — А в березні наш колектив прийняв спільне рішення про  перерахування у фонд ЗСУ 50 відсотків зарплати».
3а 2022 рік із суддівської винагороди колективом ПАГС через казначейські рахунки перераховано ЗСУ більше 36,5 млн грн. 
Крім зазначеної централізованої допомоги, волонтери Північного апеляційного господарського суду відправили на передову майже 50 автомобілів, зокрема підвищеної прохідності, мікроавтобуси і вантажівки. Першу автівку купили для помічника судді Олександра Іванова, який записався добровольцем зі своєю машиною. Прослужила вона недовго, на початку березня потрапила під обстріл, а замінили потрощене авто надійною іномаркою, купленою у господаря поблизу Києва. У списку переданого бійцям  — майже 200 бронежилетів (приблизно половину з них для Нацгвардії та сил Тероборони придбано завдяки зусиллям судді Марини Барсук), десятки тепловізорів з нічним баченням, кілька квадрокоптерів з тепловізором, понад 100 аптечок і касок натовського зразка, труби розвідника, десятки малогабаритних дров’яних та газових пічок (обігрівачів), десяток багатоканальних зарядних станцій, зварювальний апарат, набори інструментів, бензопили, чимало запасних частин та гуми для автотехніки, а ще спальні мішки, медикаменти, ноутбуки, одноразовий посуд, сотні пар теплого та гумового взуття, шкарпеток, дощовики, десятки розкладних ліжок, дві тонни дизельного палива та мастила, магазини для автоматів АК-74. Нещодавно на схід відправлено вісім генераторів та два комплекти болотної гуми. 
Серед найактивніших волонтерів — Анатолій Майданевич, Олена Коротун, Владислав Суліма, Олександр Гаврилюк, Борис Ткаченко, Тетяна Козир, Юлія Михальська, Олексій Євсіков, Сергій Буравльов, Алла Тищенко, Віктор Шапран, Антоніна Мальченко, Світлана Алданова, Кароліна Тарасенко, Віталій Корсак та багато інших.
До волонтерської групи юристів приєдналися й учні та педагоги київської школи № 242. Від початку 2014-го директорка навчального закладу Світлана Атружба разом з колегами і вихованцями передали на фронт сотні дитячих малюнків і патріотичних сувенірів, виготовлених власноруч, цілу гору смаколиків. А нещодавно — маскувальні сітки, які вони плетуть самі, бензопилу та знову ж смаколики. 
Голова суду Олег Хрипун під час відпустки чи у вихідні особисто доставляє вантажі у військові частини. Приїздив у Чорнобаївку та Херсон, возив гуманітарну допомогу в Щурове, де з тисячі мешканців, що жили тут до війни, залишилося усього 16 — пенсіонери й люди з інвалідністю, яким немає куди виїхати. Екіпаж бував і в Соледарі, де волонтерська машина потрапила під обстріл.

Мужність народжує переможців, згуртованість — непереможних

Цей рядок із допису на сторінці в Фейсбуці командування 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. «День Соборності України наша Князівська бригада відзначає на фронтових позиціях, під звуки бою і свист снарядів. Але ми єдині, згуртовані, ми міцно тримаємо зброю і стрій. Ми маємо віру і добрих друзів, які підтримують і надихають, — йдеться у дописі. — Наші друзі, волонтери Олег Хрипун та Олег Ганжа, за традицією вручили командиру та воїнам одного з підрозділів нашої Князіської бригади іменний мотиваційний прапор підрозділу. Капелани бригади отці Володимир та Ігор освятили стяг. Командир нашої народженої та загартованої в боях 14 ОМБр полковник Олександр Охріменко на знак вдячності вручив гостям подяки командира бригади.  Командир підрозділу, над строєм якого віднині майорітиме іменний мотиваційний прапор, висловив вдячність друзям і запевнив, що сила України — в єдності її воїнів з її народом! Мужність народжує переможців, згуртованість — непереможних».

Військові називають колектив Північного апеляційного господарського суду надійним тилом, щирими друзями. «У той час, коли наша країна бореться за свою незалежність, коли порушено її територіальну цілісність, права і свободу українців, саме ваші небайдужість, патріотизм та невтомна праця зміцнюють бойовий дух наших військовослужбовців. Завдяки таким патріотам, як ви, Україна іде до перемоги у важкій боротьбі проти окупантів  і дає гідну відсіч ворогу», — зазначає  екс-командир 72-ї ОМБр полковник Олександр Вдовиченко.  
Ще наприкінці 2014 року Олег Ганжа, який вже чимало поїздив по підрозділах на Донбасі,  з метою підняття бойового духу  бійців вирішив розробляти прапори окремих військових частин. Один з перших стягів з оригінальною символікою він виготовив для батальйону «Черкаси».  Згодом з’явилися  хоругва-оберіг із зображенням Матері Божої у центрі, різноманітні вимпели, десятки  фірмових футболок  з патріотичною символікою та символікою бойових бригад. У творчому доробку волонтера-художника вже понад сто стягів різних підрозділів, які називають мотиваційними бойовими прапорами. Вони майоріли і майорять над Мар’їнкою, шахтою «Бутівка», на північній околиці Донецька, в Авдіївці та в інших гарячих точках.

Дизайн кожного прапора, шеврона чи почесної відзнаки Олег погоджує з командирами, і це допомагає створювати не лише естетичну, а й інформативну, історично обґрунтовану символіку для військових частин, батальйонів, рот.  
«Військові з великою повагою ставляться до мотиваційних бойових прапорів, — розповідає  Олег Хрипун. — Їх виносять разом з офіційним прапором частини на шикування і урочисті події».  
Олег Ганжа додає,  що у військових підрозділах «зараз все є, бійці забезпечені їжею, одягом, взуттям». На його думку, таким само важливим  фактором перемоги бійців, як матеріальне забезпечення, є і забезпечення ідеологічне, моральна підтримка військових суспільством, яка трансформується у символіку окремих підрозділів, що стоять на захисті України.
Певно, після Перемоги, коли журналісти, історики, учасники бойових дій писатимуть історію цієї московсько-української війни, об’єктом досліджень стануть і мотиваційні прапори Олега Ганжі як символи мужності й стійкості українського народу, його величезної жертовності в ім’я Перемоги.  

Джерело фото: http://www.golos.com.ua

Фото Олега ГАНЖІ та Надії ЗАМРИГИ

"Голос України"