Вже понад 10 років в Україні функціонує суд присяжних, один з важливих демократичних інструментів участі громадян у здійснення правосуддя. Незважаючи на це, інститут суду присяжних залишається для більшості громадян такою собі «terra incognіta».

Про суд присяжних в Україні і в світі, про те як стати присяжним одного з київських судів, які права, обов’язки та гарантії набуваються громадянином разом з цим почесним та відповідальним статусом «Вечірньому Києву» розповіла заступник начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві Наталія ЧУМАК.

— Що таке «суд присяжних» і хто такий «присяжний»?

— Одразу слід зазначити, що суд присяжних є поширеним явищем у правових системах різних країн, а його історія сягає сивої давнини. Це форма участі представників громади, спеціально для цього скликаних, у здійсненні правосуддя.

Тобто, є особа, що звинувачується у злочині. Є необхідність оцінити її діяння з точки зору громадської свідомості та призначити покарання. Громада обирає для здійснення правосуддя своїх представників, які зможуть зробити це об’єктивно і неупереджено. Залучені суспільством представники різного віку, життєвого і професійного досвіду, віросповідання тощо приймають присягу, щоб засвідчити свою сумлінність, і таким чином, стають присяжними.

— Як розвивався суд присяжних в світі і в Україні?

— Форми участі народу у відправленні правосуддя розвивалися і вдосконалювалися, набували унікальних рис в різних країнах протягом століть, свого сучасного вигляду суд присяжних набув близько XVIII століття, але як будь-яка жива суспільно-правова інституція, суд присяжних продовжує свій розвиток.

У різних правових системах сформувалися різні системи участі присяжних у судовому процесі.

Наприклад, класичною вважається англо-саксонська модель суду присяжних, там колегія присяжних у складі 6-12 осіб визначає винність або невинність підсудного, а професійний суддя окремо вирішує питання міри покарання. Така модель існує в США, Англії, Канаді, на пострадянському просторі її перейняла Грузія. Яскравою ілюстрацією такого суду є американський художній фільм «Дванадцять розгніваних чоловіків».

У моделі, яка діє в Бельгії, Данії, Австрії колегія присяжних спочатку вирішує питання винності, а потім разом з професійним суддею обирає міру покарання. А от у Німеччині, Франції, Італії присяжні разом з професійними суддями утворюють спільну колегію для розгляду справи і постановлення вироку, така форма має назву «суд шефенів». Разом з тим у Фінляндії, наприклад, взагалі немає суду присяжних.

Що стосується розвитку українського судочинства, то в його історії ще у давні часи переважала колегіальна форма за участю представників громади. Суд присяжних з’явився за імперських часів як результат судової реформи 1864 року, а за радянської доби «буржуазний» суд присяжних було замінено на цілком формальну «безпосередню участь трудящих у здійсненні соціалістичного правосуддя через народних засідателів».

Модель суду присяжних, що запроваджена в Україні у 2012 році, більше схожа саме на суд шефенів, ніж на класичний суд присяжних. Але дискусії щодо необхідності запровадження в Україні класичного суду присяжних тривають досі.

— Суд присяжних в Україні сьогодні: за яких умов застосовується?

— Суд присяжних в Україні залучається для розгляду не усіх кримінальних та цивільних справ, а тільки деяких їх категорій. У кримінальному судочинстві залучення присяжних можливе лише у випадках, коли особа, яка притягається до кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, сама виявить таке бажання. В такому разі формується колегія з двох професійних суддів та трьох присяжних.

Серед цивільних справ також є особлива категорія, коли для судового розгляду необхідні один професійний суддя і два присяжних. Це справи окремого провадження, вони важливі тим, що зачіпають таку вразливу сферу як особисті немайнові права громадян, а відтак, потребують залучення представників громадськості. Це справи, в яких вирішуються питання усиновлення, обмеження дієздатності, надання психіатричної допомоги тощо.

Суд присяжних створюється тільки в судах першої інстанції, в Києві такими є десять районних судів. Відповідно, для участі у суді присяжних запрошуються громадяни, жителі Києва, завчасно внесені до списків присяжних, сформованих і затверджених для кожного суду Київською міською радою.

— Як пересічному громадянину стати присяжним?

Право і водночас почесний обов’язок, громадянина бути залученим до здійснення правосуддя закріплений в статті 127 Конституції України. Більш детально інститут присяжних регулюється спеціальним і процесуальним законодавством.

Закон прирівнює присяжних до суддів, але при цьому вони не є професійними суддями і до них не застосовується вимога мати вищу юридичну освіту. Головними вимогами до кандидата у присяжні є громадянство України, досягнення 30-річного віку та постійне проживання на території юрисдикції конкретного суду.

Тобто, присяжним Печерського районного суду міста Києва може бути особа, яка має реєстрацію місця проживання саме в Печерському районі міста Києва.

Але цих трьох умов замало. Законодавець визначив цілий перелік критеріїв, що виключають можливість стати присяжним.

Ці обмеження мають професійний (досить великий перелік посад, несумісних зі статусом присяжного), віковий (присяжним можна бути до досягнення 65 років) та правовий (обмеження дієздатності, судимість тощо) характер.

Списки присяжних формуються Київською міською радою на три роки і затверджуються рішенням сесії. У 2023 році триває процес затвердження списків для усіх столичних судів на наступні три роки і на офіційному сайті Київської міської ради регулярно публікуються оголошення про добір присяжних, в яких можна знайти детальну інформацію щодо зазначених критеріїв та документів, необхідних кандидату у присяжні.

— Які проблеми виникають із формуванням списків присяжних в столичних судах?

— Для безперебійного здійснення правосуддя у справах за участі присяжних, столичні суди потребують, щоб у списках присяжних було від 25 до 40 осіб. Відбір присяжних в суді для кожної конкретної справи відбувається за допомогою системи автоматичного розподілу за визначеною законом процедурою.

На жаль, в умовах повномасштабної війни, масового переміщення населення, призову до сил оборони, кількість діючих присяжних та кандидатів у присяжні значно скоротилась. Відповідно, коли у списку присяжних залишається 10-12 дієвих осіб, збільшується тягар їх обов’язків по залученню у судові засідання, а розумні строки розгляду судових справ опиняються під загрозою. Це є проблемою.

Водночас існують інші об’єктивні причини відсутності інтересу більшості громадян до участі у суді присяжних. Серед них низький рівень обізнаності та правової свідомості людей, які просто ніколи не чули і не мають жодного уявлення про суд присяжних взагалі. Також на громадську і соціальну активність у більшості людей не вистачає часу і сил в умовах війни, коли все важче дбати про першочергові життєві потреби.

Страх брати на себе відповідальність, вирішувати чиюсь долю, зазнавати погроз або переслідувань за участь у кримінальному провадженні також відіграє свою роль. Ці фактори, безперечно, впливають на кількість заяв про включення до списку присяжних, поданих киянами.

Але велике значення має інформування жителів столиці про те, що дає статус присяжного громадянину, який виявив бажання реалізувати своє конституційне право на участь у здійснення правосуддя.

— Які ж права, обов’язки, гарантії та переваги притаманні статусу присяжного в українському суді?

Як вже зазначалось раніше, присяжний, бувши не професійним суддею, а простим громадянином, під час здійснення своїх повноважень набуває усіх процесуальних прав судді, пов’язаних з дослідженням доказів і прийняттям рішення. Серед його обов’язків можна виділити, як такі, що пов’язані з судовим розглядом, і ретельно виписані в процесуальних нормах, так і загальні.

Наприклад, присяжний є суб’єктом декларування і має подавати декларацію про майновий стан, як і суддя або державний службовець. Доброчесність, сумлінність та повага до суду мають бути невід’ємними моральними якостями присяжного.

Що стосується гарантій, то серед них ті ж гарантії недоторканості і незалежності, що і у професійних суддів, а також зберігання робочого місця та усіх пільг за основною роботою на час виконання обов’язків в суді тощо. Суттєвою гарантією є виплата достойної грошової винагороди присяжного за час участі в судових засіданнях, яка визначається відповідно до розміру суддівської винагороди і виплачується погодинно, пропорційно часу виконання обов’язків в суді.

Отже, бути присяжним — водночас конституційне право і почесний громадянський обов’язок. Присяжними є звичайні люди, які, приймаючі судові рішення, керуються здоровим глуздом, життєвим досвідом, своїми власними уявленнями про добро і зло, загальнолюдськими моральними цінностями, природним розумінням права.

Суд присяжних є невід’ємною частиною функціонування демократичного суспільства, і запорукою підвищення рівня громадської довіри до суду.

Доведено, що завдяки залученню до суду присяжних осіб різного віку, статі, віросповідання та життєвого досвіду, упередженість при розгляді судових справ просто виключається, що веде до зміцнення справедливості і авторитету судової гілки влади.

 

Джерело фото: https://vechirniy.kyiv.ua/

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»