Для вітчизняного правозастосування важливо, щоб висновки Верховного Суду про застосування норм права були сформульовані експліцитно за формулою квазінорми щодо того, як слід застосовувати відповідну норму права. Про це, зокрема, ідеться в новій науковій статті судді Великої Палати Верховного Суду Костянтина Пількова «Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов’язковість та механізм відступу».

У публікації запропоновано виокремлювати серед висновків касаційної інстанції в питаннях права ті, що становлять правове ядро рішення, тобто його ratio decidendi, та ті, у яких викладається пояснення мотивів або думка суду стосовно питань, від вирішення яких не залежало рішення у справі (dicta).

Для розвитку техніки викладення висновків автор рекомендує текстуально ідентифікувати ratio decidendi та obiter dictum. Якщо висновки не ідентифіковані, як допоміжний інструмент пропонується така ідентифікація під час розгляду палатами питання про відступ, у тому числі із застосуванням тесту Уембо.

Окрема увага у статті присвячена проблемі невідповідності більш пізніх висновків колегій наявним правовим позиціям палат. Такі випадки невідповідності пропонується позначати як висновки per incuriam без потреби відступу від них для підтвердження їх необов’язковості для врахування судами.

Стаття також висвітлює такі аспекти:

– вирішення Великою Палатою ВС питання щодо значення висновків Верховного Суду в постановах про направлення справ на новий розгляд на користь їх обов’язковості;

– проблема відступів від висновків Верховного Суду;

– переваги палатного механізму відступу для процесу формування і зміни практики порівняно з альтернативою у вигляді узагальнень судової практики Пленумом.

У контексті дискусії про перспективну й ретроспективну дію правових висновків ВС в разі зміни практики Костянтин Пільков пропонує принаймні забезпечити стабільність правозастосування в межах однієї справи, зокрема із застосуванням доктрини права справи. Окрім цього, публікація торкається проблеми прихованих відступів, коли позиція суду фактично змінюється без формального відступу від попередніх висновків, що загалом характеризується як негативне явище для правової визначеності.

Стаття доступна за посиланням: http://www.lsej.org.ua/8_2023/46.pdf.

Верховний Суд